«Розміняти» людську долю
У повсякденному житті, свідомо чи несвідомо, людина інколи робить вчинки, через які руйнуються підвалини її ко- лишнього життя, низка бід обрушується на неї одна за одною, наче хвилі штормового океану. В цьому випадку людина є пря- мим або непрямим винуватцем своїх бід. Але трапляється, що людина мимоволі стає іграшкою чужих маніпуляцій: політичних, кримінальних, авантюрних; нею жертвують, немов пішаком на шахівниці.
Ось в такій ситуації опинився головний герой роману, Володимир Мудрий, який ви- рішив піти стопами батька — полковника КДБ, керівника служби безпеки Першого секретаря ЦК КПУ Щербицького. По- літичне закулісся в радянську добу, як і в наш час, не відрізня- лося «чистотою», просування у верхні ешелони влади і можливість там утриматися якомога довше вимагало збору компромату та іншої інформації про потенційних суперників. Володимир Мудрий стає жертвою-пішаком в багатоходо- вій політичній операції, мета якої вкорінити в оточення Щер- бицького потрібну людину, спостерігача з центрального апарату КДБ.
І з цього часу доля Володимира Мудрого, кур- санта Вищої школи КДБ, вирішена. На той час околиці Москви тероризував невловимий се- рійний маніяк. Кримінальні психологи не могли відтворити його психологічний портрет, бо його жертвою міг стати будь-хто, поза віком та гендерною приналежністю. Його жертв об'єдну- вало тільки те, що вони, на свою біду, опинялися у безлюдному місці, як правило, в лісосмузі, де на них чекала неминуча смерть. Володимир Мудрий був зовні неймовірно схожим на опи- саного вцілілими жертвами маніяка, але верхівка КДБ не зби- ралася з'ясовувати, чи це він коїть страшні злочини, головне — змусити його зізнатися, скомпроментувати, «прибрати» з шахової дошки, щоб мати можливість цим натиснути на його батька.
Володимир потрапляє в жорна влади і беззаконня, з 1 яких, здавалося, не вибратися — проти нього фабрикується кримінальна справа. Від нього відвертається навіть рідний батько, той скоріше повірить «системі», бо сам є її «гвинти- ком», ніж синові. Але біди не ламають головного героя, а лише загартовують його характер, і він вступає в боротьбу, де, зда- валося, результат заздалегідь вирішений не на його користь.
Роман «Полювання на маніяка» я би відніс до жанру со- ціального детектива, оскільки він значно глибше, ніж тради- ційне детективне розслідування злочину з метою знайти і покарати злочинця. Соціальний аспект йде паралельно з де- тективною інтригою, в дуже вдалому симбіозі доповнюючи один одного. Сюжет дуже динамічний, захоплюючий, присутня прекрасна стилістика, тому він читається дуже легко. Незва- жаючи на досить поважний об’єм роману, непомітно для себе я його здолав за один вечір. Разом з динамікою сюжету, автор особливу увагу приділив психологічній складовій, цікаво роз- крив складний внутрішній світ персонажів, ознайомлює читача з мотивацією їхніх вчинків. У романі дуже реалістично переда- ний дух радянського часу, намальовані картини різних прошар- ків того суспільства, їхнього побуту. Автор приділяє увагу навіть найдрібнішим деталям, і вони не обтяжують, а, навпаки, допо- магають зрозуміти вже далекі для нас реалії «совка». Персо- нажі роману дуже яскраві і індивідуальні, за ними відчуваються живі люди, монологи ємні, життєві. Особливо підкуповує в ро- мані Сергія Батурина, що головний герой має реального про- тотипа, і більшість подій роману не вигадані, а відбувалися насправді, в них немає «води», всі вони несуть смислове на- вантаження по сюжету.
Сергій Пономаренко, письменник, лауреат премії ім. В.Короленка, володар від- знаки "Золотий письменник України"
