Сторінка книги

Різдвяний детектив : Збірка малої детективної прози

50,00грн30,00грн

ЦЕ ЗАГАДКОВЕ РІЗДВО,,,

Щороку в ніч на Різдво чекають див навіть ті, хто зазвичай у чудеса не вірить. Такий, як кажуть нині, імідж у цього тихого сімейного свята. Хоча… хто сказав, що воно завжди тихе? Якось в різдвяну ніч група терористів захопила хмарочос у Нью-Йорку. І якби не поліцейський Джон Маклейн, босий, у майці, але з автоматом і волею до перемоги, не виявився таким міцним горішком, свої злочинні наміри бандити б здійснили успішно. Щоправда, їхні колеги нічому не навчилися — вже за рік, теж перед Різдвом, захопили аеропорт, і знову Маклейнові довелося вигрібати одному проти всіх.
Читачам детективної збірки не варто нагадувати, що йдеться про культовий бойовик «Міцний горішок» із Брюсом Віллісом у головній ролі, після чого до актора назавжди приклеївся образ рятівника світу. Але фільм згадався саме в різдвяному контексті: насправді те, що вже тридцять років вважається класикою пригодницького жанру, є водночас типовим зразком різдвяної історії.
Жанр різдвяної оповідки народився водночас із першими детективними оповіданнями в середині XIX століття. Спершу він з`явився в англомовній літературі, що ріднить його з детективом. На цьому подібність не завершується. «Батьком» різдвяного оповідання вважається Чарльз Діккенс, який написав
6
«Різдвяну історію» про чудесне перетворення містера Скруджа з жадібного на щедрого. Але з певною натяжкою Діккенса можна назвати й автором детективів. Точніше, у більшості його романів простежуються чіткі детективні лінії, загадки, інтриги. Чого варте встановлення таємниці походження бідолашного Олівера Твіста, якого злочинці постійно хочуть зжити зі світу! Нарешті, тотожність різдвяного оповідання й детективу — щасливе розв’язання створеної на початку проблеми. Хіба що автори різдвяних історій апелюють до дива, а в детективах дивом є людина, котра має холодний аналітичний розум та в дива зазвичай не вірить.
В Україні було кільканадцять спроб зібрати під однією обкладинкою спеціально написані різдвяні, або, як їх ще називають, святвечірні оповідання. Частково цьому перешкоджала відсутність сталих традицій, частково — невміння українських авторів писати на задану тему, частково — брак власне авторів, котрі готові працювати в сегменті жанрової літератури. А різдвяне оповідання — її складова, ота сама «різдвяна попса», яку вдячно споживають у країнах із розвиненими літературами, передусім у Європі. Проте упорядники вже мають як досвід залучення авторів, так і майданчик для реалізації планів. Тому книга, яку ви будете читати, — поєднання різдвяного й детективного оповідань. Те саме писання на задану тему.
Не варто забувати: готика дуже часто є складовою детективної історії. Страшилки навіть мали більшу популярність, ніж добрі казки, розказані
7
тихого Святого вечора. А зразковим поєднанням страшного, смішного та чудесного в одному творі є «Ніч перед Різдвом» Миколи Гоголя. Тож немає нічого дивного в тому, що моторошні загадки стали основою для різдвяних оповідок, пропонованих українськими авторами. Ну, і додайте сюди загальне тяжіння української культури до магічного, готичного, загадкового. Ніде правди діти — Різдво як таке для авторів стало приводом написати черговий детектив. Свято лише згадується, в сюжети воно мало інтегроване, здебільшого окреслює час та місце дії. Разом з тим, різдвяний настрій щоразу перериває потреба розкрити загадковий злочин.
«Дитя чекає» Лілії Молодецької — історія з міцною соціальною закваскою про підміну дітей, і знову гріх не згадати класичну англійську літературу, де шляхетних немовлят постійно крали або підкидали. Андрій Сем`янків у «Княжому Різдві» пропонує історичний детектив у декораціях княжого палацу. «Моя воля» Юлії Андрієнко має щось невловимо спільне з «Ворітьми Расьомон» Рюноске Акутогави, де розповідь різних людей про одну й ту саму подію допомагає встановити істину. Сергій Рибницький своїм «Клубом “Подалі від дружин”» моделює класичну детективну історію, яка цілком могла статися не конче на Різдво, але волею автора трапилася в певний час у зазначеному місці. У «Грейс» Симор Гласенко грається із західними форматами історій про психіатричні лікарні, з яких не можна втекти, і тут мимоволі зринає «Острів проклятих» Денніса Лігейна. А «Колискова для героя» Ольги Тараб
нагадає — наша країна в стані війни, тож див чекати не слід, перемагаємо самі.
Різдвяна оповідка закликає повірити в дива. Детективна історія виводить на перший план розумну людину як головне диво природи. Чи вдалим вийшло таке поєднання — скажете, перегорнувши останню сторінку. Приємного прочитання!
Андрій Кокотюха

Андрій Кокотюха