Напевне, кожна велика цивілізація витворила власний базовий текст, який є «Великим кодом» до її розуміння, що завдяки йому така цивілізація й надалі відтворюється в часі через нові покоління людей.
Для західної цивілізації – це Біблія. Для індуїстської – Веди. Для мусульманської – Коран. Для китайської, а точніше сказати – для цивілізації усієї Південно-Східної Азії – це, звичайно ж, І цзін (Канон Змін).
Література з нашої теми не має усталеного нормативного вживання назви І цзіну, бо зустрічаємо такі найменування: «И цзин», «Канон перемен», «И-Цзин», «Ицзин», «Идзин», «Чжоу И», «Чжоуские Перемены», «Перемены» тощо.
Ми ж у нашій книжці називатимемо цю видатну пам’ятку «І цзін» або «Канон Змін».
В. Алексєєв окреслює І цзін як «головний камінь спотикання всіх китаїстів усіх часів і націй, від китайців і японців до американців … окультної за формою й філософської за змістом [книжкою. – Р.М.], що інтриґує та притягує всі раціональні уми своєю незбагненою системою» (Алексєєв В.М. 1982, с.91).
А як влучно висловився Б. Б. Віноґродскій, дослідник та знавець І цзіну: це метатекст китайської культури, який протягом тисячоліть використовували задля структурування простору свідомості всієї цивілізації Південно-Східної Азії. Без «Канону Змін» неможливе є розуміння жодної сфери китайської культури (І цзін 2005, с.6).
Унікальність І цзіну як тексту полягає у тому, що його соціальні функції надзвичайно широкі – він постає філософією, способом пізнання світу, методологією традиційної китайської науки і медицини, а також основою всіх китайських прогностичних практик одночасно.
Однією з унікальних особливостей Канону Змін є ще й те, що він, на відміну, наприклад, від західних світоглядних систем, пропонує ТЕХНІКУ роботи з власною свідомістю, тобто чітко структуровану й систематизовану послідовність дій, яка дає певний очікуваний результат і водночас витворює певний світогляд і цілісний підхід до пізнання світу.
Ця книга вчить того, як постійно розвивати свої навички правильно думати, зважати на «óбрази», «числа», «знаки», щоб побачити обмеженість нашого поточного сприйняття, та врешті екзистенційно пережити пов’язаність усього зі всім у цьому складному й цікавому світі. Одначе таке сприйняття можливе лише в тому разі, коли в нас із цим Текстом сформується тривалий, постійний «діалог».
Можливо, декому з читачів Канон Змін надасть ТЕХНІКУ ефективнішої взаємодії з власною долею – особливо в точках біфуркацій долі, себто на роздоріжжях життєвих ситуацій.
Упродовж тривалої історії дослідження І цзіну аж до сьогодні (Див., приміром: Фірсов В. 2002) дехто твердить, що читати цю книжку треба саме слово-в-слово, а весь поважний досвід потрактування лише спотворює істинний зміст пам’ятки.
Натомість ми вважаємо, що без вивчення тисячолітньої китайської коментаторської традиції не вийде по-справжньому підступитися до смислів, що закодовані в «образах і числах» І цзіну, зрозуміти та розкрити їх.
На доконечність вивчення І цзіну слід подивитися ще і з такої позиції – з огляду на чимраз вагомішу економічну, політичну й культурну роль Китаю в сучасному світі. А формування тривалих, глибоких, навзаєм вигідних культурних та економічних зв’язків з Китаєм, без вивчення цього тексту, через який "закодовано" фактично увесь культурний простір Китаю, видається нам малоймовірним.
Із 80-х років XX ст. в Китаї й у світі відбувається своєрідний «іцзинівський бум» – текст І цзіну активно перекладають, аналізують у книжках різного рівня складності: від спеціалізованих видань до популярних, розрахованих на найширше коло читачів. Д. Уолтерс твердить, що на 2001 рік існувало більше ніж 200 коментарів до І цзіну китайською мовою і приблизно стільки саме книжок про І цзін основними європейськими мовами (Уолтерс Дерек 2002, с.12 – 13). Можливо, він щось випустив з уваги, бо, наприклад, перший серйозний дослідник І цзіну в Росії Ю. Щуцкій зазначає, що в тексті Си ку цюань шу цзін му («Повний каталог книг за чотирма розділами») згадується близько п’ятиста творів так чи інак пов’язаних з І цзіном (коментарі, субкоментарі тощо). При цьому в Си ку цюань шу цзін му не врахововано багато даоських творів, присвячених І цзінові, що містяться в збірці даоських текстів Дао цзан (І цзін 1997, с.211).
Книжки про І цзін на різні смаки – від загальноприступних видань «на щодень» (див. напр.: Ґрін Р. 2008; Денінґ С. 1999; Розмарі Бьо 2001; Фірсов В. 2002), академічних видань (див. напр.: Вільгельм 1998; Духовна культура Китаю 2007 (відповідні розділи); Єрємєєв В.Є. 2005; І цзін 1997; І цзін 1998) до видань, які розкривають читачеві велику та глибоку китайську прогностичну традицію в усій її теоретичній і практичній складності (див. напр.: Віноґродскій Б.Б. 2002; І цзін 1996; І цзін 1999; І цзін 2005 (1); І цзін 2005 (2); І цзін 2007; І цзін 2008; Реймонд Ло 1997; Реймонд Ло 2004; Сто відповідей 2001; Уроки Вень Вана 2006; Ці Мень Дунь Цзя 2006; Числа мей-хуа 1993) вже є російською мовою.
З’являються навіть спроби прокласти паралелі між І цзіном та іншими прогностичним системами, наприклад, з арканами Таро (Див.: Склярова В. 2008). Період з 1996 до 2008 року можна розглядати як певний етап у формуванні цікавості до І цзіну в Росії – доти був лише переклад Ю. Щуцкого, а після 2008 року, наскільки нам відомо, і далі тривають дослідження над окремими аспектами іцзіністики.
Б. Віноґродскій 2013 року анонсував вихід у своїй авторській серії амбітного «Дослідження «Книги Змін», яке ґрунтується на збірці тлумачень від найдавніших часів до XVII ст., складеній ученими під орудою Лі Гуанді», в трьох томах.
Фактично наприкінці 2014 року вийшла книжка – вступ до «Книги Змін», а самé дослідження має вийти друком 2015 року (Див.: І цзін 2015). На жаль, немає жодного перекладу І цзіну українською мовою, одначе, сподіваймося, що наша книжка наблизить час його появи.
І цзін сам по собі дуже складний та неясний текст і для пересічних китайців, бо з ним не можна плідно працювати без знання основ «іцзіністики» – усталених китайських поглядів щодо пояснення понять І цзіну та досліджень щодо правил заглиблення у смисли цього тексту ― що безперервно розвивається вже ось протягом більш аніж дві тисячі років.
І цзін, між іншим, не лише текст – це цілісний світогляд, який пояснює світ, треба визнати, у доволі незвичний для нашого, сформованого християнською цивілізацією сприйняття світу, спосіб.
Утім, якщо мати доволі терпіння, робота з цим текстом перетворюється на захопливу розумову практику й життєву пригоду, адже над книгою міркували тисячі й тисячі людей, і вона досі залишається живою інтелектуальною традицією.
Варто також мати на увазі, що в нашій книжці І цзін розглядається перш за все як текст – підґрунтя китайських прогностичних технік – цей аспект Канону Змін нам найближчий.
Наша книжка є вступом до «іцзіністики» та покликана дати уявлення читачеві про те, що таке І цзін, і запропонувати відомості, котрі не містяться в самому тексті, але без яких серйозне заглиблення в смисли тексту І цзіну неможливе.
Проте зацікавлений читач знайде інформацію зі значно ширшого кола питань іцзіністики.
Маємо визнати, що не вважаємо іцзінівський спосіб ухвалення рішень ― у невизначених ситуаціях щодо вагомих для долі людини питань ― за набір малозрозумілих та логічно необґрунтованих маніпуляцій з різними операторами. Так, це досить екзотичний і своєрідний спосіб прояснювати ті чи ті життєві ситуації, але, як свідчить тисячолітня традиція практичного застосування І цзіну, що триває до сьогодні, за умови набуття необхідних навичок – практичний та ефективний.
Щоб розпочати працювати з І цзіном та практично застосувати викладену нами інформацію, конче потрібен текст самої пам’ятки. Тож-бо читач мусить мати один з перекладів будь-якою зрозумілою йому мовою.
Для тих, хто надаватиме перевагу російськомовним перекладам, я б радив переклад Б. Віноґродского (І цзін 1999), який містить багато цінної додаткової інформації, або (І цзін 2008) – друге видання цього перекладу 2012 року.
Доречно було б мати у приватній бібліотеці й класичну роботу Ю. Щуцкого, особливо видання, відредаґоване А. Кобзєвим, про яке детальніше мова піде згодом.
З огляду на те, що в Україні І цзін поки що малознаний і його студіюють одиниці (нам відома, наприклад, вельми змістовна стаття Ю. Зіновіївої з НаУКМА (Див.: Зіновіїва Ю. 2009)), маємо надію, що наша робота започаткує ширші дослідження над цим надзвичайно важливим і глибоким містичним текстом.
Цікавим є те, що співавтором першої знайденої нами публікації, де є інформація про І цзін українською – 1987 року, виступає саме Б.Віноґродскій – ось такий містичний збіг обставин[1].
Щоб І цзін до вас «заговорив», у нього конче слід передовсім повірити. Породити цю віру в готових до цього українців було нашою головною метою під час написання книжки.
Крім того, «спілкуватися» з цим текстом треба протягом певного тривалого проміжку часу – відповідна праця, щоб дати добрі плоди для долі, потребує послідовних щоденних зусиль. Скерувати читача саме до таких висновків також було нашою метою.
Символіка І цзіну є вельми складна, до того ж ми взялися написати цю розвідку як вступ до розуміння традиції, що має тисячолітню багату історію, тому не дивно, якщо в тексті є похибки, котрі варто виправити.
Наприклад, назви шестичленних знаків-гуа самі по собі є певною концепцією щодо ситуацій, які періодично повторюються у нашому житті. Точно передати ці назви досить непросто. До того ж, української традиції у цій галузі поки що немає. У перекладах пояснення назв гуа в різних джерелах доволі серйозно відрізняються, в чому можна пересвідчитися з додатку №4.
Тому всі побажання, а також конструктивні зауваження автор радо прийме або на свою електронну адресу: r_moskal@ukr.net або, якщо комусь так зручніше, у спільноті «Китайська «Книга Змін» ― І цзін» у мережі Facebook.
