Народилася на Одещині в 1983. Навчалася на філологічному і за часів вишу, звісно, трохи друкувалася в місцевих газетах. Вірші, статті, огляди... Та нічого не віщувало про справжнє письменництво.
На початку міленіуму перебралася до столиці. Втім, до 2017 року лишалася махровою русячкою. І от, один травневий тиждень на Книжковому арсеналі докорінно змінив напрямок. Ніби рух хлопавки на знімальному майданчику, клац і я українка.
Письменницький дебют після того не змусив себе чекати. Він відбувся так само несподівано, як мовний злам. Напевно, за юних літ дістала забагато потенційного матеріалу. Їх я провела, без перебільшень, упадаючи за дуже відомою російською рок-зіркою. З подорожами й зустрічами. Дякувати Богові від тремтливих ілюзій мене врятував справжній чоловік, а не зоряний. Й ось, коли шлюб розквіт, і народились діти, саме час був відрефлексувати шалене дівоцтво на папері.
Взірцем духовності мені правив «Фауст» Ґьоте. Стандартом стилю - Ернест Гемінґвей. Паперову рок-зірку я перемістила з Москви до Риги, бо Москва - то фі. Дівчинці-фанатці додала років і справжньої жіночної грації, бо інак не буде загадки. А от її внутрішній світ пішов у художні рядки без цензури.Творче кипіння тривало довгих три роки. Далебі, мала проза здалася тіснуватою. У мене вийшов роман. Дуже чуттєвий і дуже відвертий, просяклий фаустіанством, роман про рок-н-рол і болісне дорослішання.
