Народивсь у Харкові в сім'ї інженерів з Полтавщини та Донеччини (взагалі-то батькову сім'ю туди переселили в 1952 з теренів теперішньої Польщі). Все своє свідоме й несвідоме життя проживаю тут, звісно, якщо не зважати на відносо короткочасні в масштабах людського існування міграції в Лубни та Лобкву Балку. В садочок не ходив, тому вперше правду життя почув від однокласників у молодшій школі, чим поставив батьків у дуже незручне становище, коли взявся про ту правду їх розпитувати. Школу завершив добре, поступив у ХНУРЕ (а куди  ж іще веде дорога дитяту інженерів?). Виш завершив, здається, з червним дипломом. Чому "здається"? Бо давно туди не заглядав. Скажімо так: сам папірець для роботи, тим більше не по зовсім стеціальності, не настільки вже й потрібен. Згадана мною правда життя взялася на мене скалитися ще з третього курсу. Ось тоді я зрозумів що ті поняття, які дуже любили експресивно використовувати мої однокласники з приводу й без, невідворотно чекають на мене після п'ятого. Дії мої тоді були відносно хаотичними, адже про роботу я міг судити доволі обмежено. Але, як то часом трапляється, щасливий випадок і затягування із втечею з пари через запізнення викладача здатні відкривати двері до непоганих доріг. Головне, ними скористатися. І я доволі непогано скористався, тож працюю програмістом з п'ятого курсу й понині. Так... Зовсім забув написати, чому я тут. Певно, причина ховається десь далеко у дошкільних часах, коли, ще не знаючи правди життя, я наївно бавився з іншими дітьми у дворі. Ось саме з тих цнотливих прадавніх часів я хотів стати винахідником. І тільки ним. Тож, плинули роки і це бажання трансформувалося в бажання писати. Писати своє. Писати на чомусь більшому ніж C, C++, PHP, BASH...