Сторінка книги

МАТЕЛОТ: Морський збірник (2019-2020)

Це вже другий сезон конкурсу морської прози ім.Лисянського "Мателот". Результатом першого сезону, 2017-2018 рр., є аналогічна збірка 15 оповідань переможців конкурсу, яку можна подивитися на сторінці Антона Санченка, який є її упорядником і модератором конкурсу.

Вже відібрані і 15 оповідань переможців нового сезону.
Цього разу журі складалося з 7 представників флоту:
  • Валерій Петущак (Київ), яхтовий капітан, навколосвітній мореплавець;
  • Олександр Шумей (Херсон), проректор Херсонської державної морської академії;
  • Олексадр Береза (Одеса), капітан далекого плавання;
  • Андрій Величко (Київ), капітан далекого плавання;
  • Леонід Кирилаш (Запоріжжя), старший радіооператор;
  • Антон Санченко (Київ), начальник радіостанції, модератор конкурсу
Як бачите, всі члени журі колишні або й дієві моряки, тож гарантований саме професійний кут погляду на конкурсні тексти.
Карантин і ковід вносять певні корективи в плани і саму можливість видати цю збірку, бо фінансовий стан видавництв, з якими ми попередньо домовлялися про видання, змінюється непередбачувано. Зараз можна з певністю сказати тільки про те, що буде електронна версія збірника. І що найбільшу певність в її появі дасть тільки спільнокошт.

Ви можете підтримати видання цієї книжки пожертвою кількох сотень гривень на цій сторінці. Цей сайт дозволяє зробити її адресною: на редагування, на макет, на друк тощо.
Обкладинку нам вже подарувало в-во "Темпора" з минулого сезону, за що йому велике спасибі.
29 липня - день народження модератора нашого конкурсу, письменника й перекладача Антона Санченка. Якщо вам хотілося його поздоровити нетривіально, але ви не знали як, усі його віш-лісти останнім часом стосуються тільки конкурсу "Мателот".
В цьому сезоні до відбору потрапили дуже достойні оповідання. Українські моряки, які на перший раз ще вагалися, схоже, заговорили на повний голос.

Підтримайте видання 2-го Морського збірника, і буде щастя всім.

Антон Санченко
Народився в Херсоні в 1966 році проїздом. Тобто киянин, але в паспорті як місце народження вказано Херсон, чим я все життя безсоромно користувався, бо херсонців у морі цінують більше.

В 1986 закінчив Херсонське Морехідне Училище Рибної Промисловості (ХМУ РП), про що пізніше написав книжку «Нариси бурси» (2010, 2011)

Працював у Керчі в «Югрибпромрозвідці», про що теж написав кілька книжок. Зокрема про те, що найкращий пароплав всіх часів і народів – РС-300 (риболовецький сейнер Астраханської побудови). Готовий відстоювати свої переконання в аргументованій дискусії за чашкою кави. Працював на Чорному морі й у Індійському океані на науково-пошукових суднах рибної розвідки.

Три роки провів у Перській затоці та околицях у складі 8 Тихоокеанської ескадри ВМФ. Залишався при цьому нестриженим цивільним моряком. Був у Ефіопії, Еміратах та Ємені.

А потім ходив по Чорному й Середземному морях та річках Дніпро й Дунай, а також Атлантиці в різних українських та закордонних судноплавних компаніях зі штаб-квартирами в Києві, Одесі, Стамбулі й Піреї на рибальських, суховантажних, пасажирських тощо суднах.
Коли востаннє намагався порахувати відвідані країни, виходило 19, після цього кордони кілька раз змінювалися.

Після того, як азбуку Морзе й радистів відмінили, закінчив філологічний факультет Київського Національного Університету. Українська філологія, комп’ютерна лінгвістика.

Кілька років працював перекладачем з англійської в Держстандарті України й зрозумів, що українською можна написати все, включно зі стандартами з аерокосмічної галузі й біотехнологій. Тож твердження, що українською неможливо писати професійну морську прозу, бо не вистачає професійної термінології, – явне перебільшення.

Особисто познайомився з українськими мариністами Віктором Сильченком та Леонідом Тендюком. Насамперед подивився, як вони переклали «переборку». (Один – переділка, інший – перетинка). Вирішив, що залишатиму її «переборкою», а «сухогруз» – сухогрузом, а не «суховантажем», як пропонував телеканал СТБ, чого дотримувався в усіх своїх книжках. Написав їх звідтоді щось із 13, зокрема кілька перекладних з англійської. (Зокрема спогади Джошуа Слокама й «Фортуну капітана Блада" Сабатіні, "Зухвалі капітани" Кіплінга та "Терор" Сіммонса» тощо ). В 2011 році акцію з «сухогрузом» підтримала Ліна Василівна Костенко в «Записках українського самашедшего». Звідтоді я спокійний за майбутнє української морської прози.

Укладав серії морських пригод для кількох українських видавництв. Перечитав усіх мариністів, яких не дочитав у дитинстві. Написав кілька статей про їхню творчість.

Створив кілька довколалітературних сайтів. Дописував до кількох українських часописів літературні огляди й колонки. «Журив» у кількох літературних конкурсах. Був суворим, але справедливим. В результаті став пародійним персонажем у книжках кількох українських письменників, коли їм треба було ввести персонажа-моряка, й однієї дитячої письменниці, коли їй знадобився хлопчик-акордеоніст. Однак на акордеоні давно не граю, бо трохи невдало засунув руку під двотонну кришку трюму в Одесі в 1997 році, про що написав книжку.


Триває збір коштів на книгу

Зібрано на редагування
6 000,00
Необхідно на макет
1 200,00
Необхідно на друк
47 500,00
Необхідно на рекламу
3 000,00