Сторінка книги

Victory Park (укр)

173,00грн

Це - дуже київські, як завжди в Нікітіна, тексти. І дуже різні.
У Вікторі Парк дія відбувається передовсім у Дарниці, довкола парку "Перемога", хоча часами герої короткотерміново навідуються в готель "Братислава", корпуси університету на Виставці, в будинок побуту біля Володимирського ринку, на Бесарабку, Хрещатик тощо. Дія відбувається впродовж кількох тижнів 1984 року від отримання студентом-радіофізиком приписного свідоцтва до отримання повістки в армію. За цей час час він встиг встругнути й натворити стільки всього, що армія йому здавалася вже не найгіршим виходом.
В дії втягнулися київські фарцовщики, цеховики Дарницького шовкового комбінату, менти з ОБХСС, дружини ментів, студенти, актори студії Довженка, дід-махновець, археологічна експедиція на мис Херсонес під керівництвом Богдана Жолдака, підпільний марксистський гурток, воїни-афганці, рота солдат внутрішньої служби, традиційні для Нікітіна букіністи і навіть Михаїл Боярський. А 1984 взятий не на догоду Джорджу Орвеллу, а як останній "спокійний" рік махрового Застою, до приходу Горбачова. Олексій, начебто, й не торкається дисидентського руху, хіба що крім шахтаря-правозахисника з Донецька, якого таскають по дурках за спробу добитися від дирекції виконання профспілкової угоди, але майстерно передає дух епохи, що таки вже застоялася і трохи тхне, особливо в провінційному Києві, де, як відомо, рубали пальці в ситуаціях, в яких в Москві стригли нігті. Ну й таке інше.
Згадуйте або відкривайте для себе ретельно відтворений Київ без реклами і корків на мостах, з гігантськими написами МИР ТРУД МАЙ на дахах будинків натомість. Ностальгія - це точно не те почуття, яке він викликає.

Антон Санченко