Сторінка книги

Клавка : роман

167,00грн

Дія роману Марини Гримич «КЛАВКА» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління.
Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту.
Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

Марина Гримич – письменник (член Спілки письменників), науковець (етнологія, антропологія, фольклористика, історія права), видавець (директор видавництва «Дуліби»), продюсер літературних проектів (Люба Клименко).
Народилася в м. Києві в 1961 р. в родині перекладача, видавця Віля Гримича та викладача, пізніше професора Київського університету імені Тараса Шевченка Галини Гримич. Її дід – Гримич Григорій Михайлович – також був журналістом і письменником, працював в газеті «Гудок» (Москва) разом з Ільфом, Петровим і Зощенком.
Марина Гримич зростала в письменницькому середовищі, серед відомих і невідомих письменників, редакторів, видавців з усього Радянського Союзу, вона часто перебувала в різних Будинках творчості письменників і чудово знає тогочасну письменницьку субкультуру, письменницьку і видавничу «кухню», письменницький корпоративний фольклор.
З іншого боку, дитинство Марини Гримич пройшло в старому Києві, і вона є носієм субкультури корінних киян.
Писати почала порівняно пізно (на початку 2000-х років), але за цей час видала вже 8 романів і 3 наукові монографії.
Пройшла всі ієрархічні сходинки науковця від старшого лаборанта Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР до кандидата філологічних наук, доктора історичних наук, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Університету Альберти (Канада). П'ять років очолювала кафедру етнології та краєзнавства на історичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Обожнює університетське життя.
Член Спілки письменників України, член Канадської спілки етнологів.
За наукову монографію про звичаєве право українців отримала корпоративну премію Київського університету імені Тараса Шевченка (2004). За роман «Егоїст отримала першу премію Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2003).
Марина Гримич – фанатичний мандрівник і кочівник. Саме тому її важко зловити. Об'їздила з фольклорно-етнографічними експедиціями всю Україну, а також багато країн світу.
Марина Гримич – видавець і продюсер літературних, наукових та видавничих проектів.
Заміжня, має двох дітей, Наталку та Данила.