Сторінка книги

Вір -- не вір, а не кажи: брешеш!

30,00грн

Читання як різновид щастя

    Оксана Думанська, що прийшла в літературу у 2000-х роках, вже добре знана як дитячому, так і дорослому українському читачеві. Ця письменниця працює в різних жанрах і навіть експериментує із ними. Вона є авторкою романів чи радше оповідок про митців, зокрема «Графиня з Куткора» (2004) про Софію Караффу-Корбут й «Куди зникає час..» (2009) про Андрія Ментуха, жіночих творів, досить згадати її книжечку кишенькового формату «Романи на одну ніч» (2007), «Оповідки з жіночої торебки» (2008) або й дебютну книжку «Ексклюзив» (2002), оповідачками якої є жінки, саме через їхнє, жіноче бачення читач знайомиться як з повоєнними часами, так і з 1970-ми роками в Україні. Популярністю у підлітків і їхніх батьків користується її стилізований щоденник «Школярка з передмістя» (2009) й роман на тему виховання «Дитя епохи» (2009). Не забуває письменниця й про найменших читачів. Чи не найвідомішим її твором для малечі є книжечка «Бабусина муштра» (2008). Оксані Думанській належить небанальний детектив у двох томах під назвою «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького» (2009), в якому авторка використала львівську кримінальну хроніку 1920–1930-х років й вдалася до колоритного львівського балаку. Загалом ця письменниця найбільше запам’ятовується своїм ставленням до мови. Вона обожнює гру словами, її захоплюють фразеологізми, фонічні засоби, мовні жарти, наприклад, в останньому її творі в королівстві Рутів можуть настати демократичні часи, коли народ вже обиратиме собі не то лідера, не то ледаря.

   Здається, чи не найголовнішим творчим принципом письменниці є засада писати із задоволенням, писати так, щоб читання приносило людям радість, щоб люди читали без спонуки і для власного задоволення, більше того – заради насолоди, від якої, за сучасними уявленнями, до щастя вже й рукою подати. Отже, книжка має асоціюватися у читача з приємною мантрівкою до якоїсь чарівної місцини. Саме тому книжки Оксани Думанської сповнені гумору й легкої іронії. Письменниця віддає перевагу смішним історіям, кумедним ситуаціям і якщо не щасливим, то принаймні несподіваним фіналам. Своїм героям вона дає короткі, але влучні характеристики, що западають в пам’ять. Так, найстарший син подружжя Турів Торлі хоч і виглядав телепнем, але насправді в ньому гніздилося чимало чеснот, він не зловживав навіть квасом і квасним молоком, дещо молодший за нього Тульф був справжнісіньким забіякою, йому хотілося вітру в обличчя, кінського поту на стегнах і крапель ворожої крові на лезі, Тод присмиряв домашніх тваринок, а найменший Туді читав книжки. Як бачимо, персонажі Оксани Думанської  зазвичай є позитивними особистостями. Навіть їхні недоліки насправді виявляються зовсім й не недоліками, а якимись тимчасовими збоями, які можна виправити або з якими належить змиритися. Можна з певністю сказати, що картина світу й людини від Оксани Думанської сповнена непідробного оптимізму й доброзичливості.

   Треба  підкреслити, що цю авторку завжди хвилює проблема культури читання, вона постійно роздумує над тим, як виховати в дитині потребу в книзі. Саме це питання є чи не головним і в останньому її творі, що називається «Вір – не вір, а не кажи: брешеш!» Якщо спробувати дати йому жанрове визначення, то, напевно, найдоцільніше назвати сучасною казкою з народних вуст, що її можуть читати і дорослі, й підлітки. Зрештою письменниця й сама не криється з тим, що в даному разі брала за взірець творчу манеру Олександра Ільченка, творця призабутого нині химерного роману з народних вуст «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця». Напевно, Оксана Думанська вирішила актуалізувати химерну українську прозу, що є нашим варіантом розрекламованого нині фентезі. Якщо бути зовсім точним, то у її творі переплітаються дві казки: перша – про давні часи, країну Рутляндію, якою править королівське подружжя Турів, що має чотирьох синів: Тульфа, Торлі, Тода і Туді, батькового улюбленця, й чотирьох доньок: Меріс, Шеріс, Молі і Ролі, про яких відомо одне – вони дівчатка, й другу – сучасну, дія якої відбувається на Ньюйоркщині, головними її персонажами є міцний горішок Брют, що тимчасово працює рятувальником, хоча справжнє його покликання – кіно,  й моделька Анастейша, котра рекламує зубну пасту «Shakhtarochka», виконуючи роль зубів фірми. Обидві казки накладаються одна на одну, розвиваючись паралельно. Якщо у королівстві Рутів (казка-1) розігрується Шекспірівська драма, коли старший син Тура Тульф зраджує батька й стає у боротьбі за корону на бік свого дядька Тедора, то в американській (назвемо її казка-2) любовна історія Брюта й Анастейші переплітається з історією зйомок голлівудського фільму про пригоди вчительки на космічному кораблі прибульців, що його знімає славетний режисер Алан Вуд. Як це прийнято у постмодернізмі, тут перемішуються різні традиції, жанри, роди мистецтв, високе мистецтво змішується з масовим, ужитковим або й з рекламою чи популярними пісеньками. Наприклад, королева Тура патетично заявляє, що життя триває… і без коректур так, наче вона Ліна Василівна! Вона ж переконує старого Тура поїхати відпочивати, передавши владу старшому синові Тульфу: хай попробує поцарювати у ворожому оточенні, коли батьки на морі! Оскільки змішання і замішання – це головні принципи казкотворення Оксани Думанського, то й лікар американської клініки Патрік Демпінг цілком природньо співає чистісінькою українською: «Я налию тобі, я налию собі вина…», бо саме ця пісенька наснилася йому напередодні.

   Казка-1, як і будь-яка інша, українська ж поготів приховує в собі правду, не гребуючи й політичними натяками. Наприклад, Тульф, каючись перед народом, підкреслює: «Ці руки не крали, а тримали меча на ваш захист». У ньюйорській частині чи не найважливіша роль належить кіно. Читач цілком несподівано відкриє для себе, що Оксана Думанська є справжнім кіноманом, для якого кіно – такий же хліб насущний, як і книжка. Про це перш за все свідчать імена героїв: санітарку звуть Мерилін, її друга – Ріану Ківз, серед дійових осіб бачимо і звабливу Моніку Розлуччі, і Річа Гайї, що замінить на зйомках Алана Вуда, коли той захворіє, опиниться на лікарняному ліжку й стрімко помолодшає, перетворившись на підлітка. На роль вчительки, що потрапила на корабель прибульців, одночасно претендують: Роберта Джуліус, Джулі Анджелюс і Йоханна Скарлетус, але кастинг виграє Анастейша. Серед письменників виринають імена Стайвена Свінга і Умко Елвеша, а серед фільмів – «Юрський ліс». Фактично казка-2 взорується на загадковій історії Бенджаміна Баттона, тобто і на оповіданні С. Фіцджеральда, і на фільмові Д. Фінчера, знятому за його мотивами. Режисер Алан Вуд, що постійно змінює концепцію свого фільму про іншопланетний корабель, молодшає так само, як і Бенджамін Баттон. Однак причина такого омолодження напряму пов’язана з казкою-1 про королівство Рутів, яке переживає не найкращі часи. Найбільшою несподіванкою є та, що Алан Вуд насправді виявляється королевичем Туді. Саме його історію він переживає у моторошних і водночас солодких снах на лікарняному ліжку.

   Історія ж ця така: боротьба за владу між Туром і його братом Тедором, якого підтримує один із синів подружжя Турів Тульф, призводить до того, що королівство Рутів захоплюють вовкулаки, самі ж рутці деградують. Курячи Зілля Щастя, вони втрачають почуття реальності, занедбують господарку, екологію і навіть власне здоров’я. На допомогу нещасній Рутляндії, в якій вже й натяку немає на вишневий сад, приходять горяни. Саме цим сміливцям вдається вигнати вовкулаків за край землі, бо, як ви розумієте, події в цій казці відбуваються тоді, коли земля ще була пласкою. Саме після вигнання вовкулаків король Тур із дружиною й дітьми, що опинився в екзилі, отримують змогу повернутися до рідного палацу. Королівську родину зустрічає Філософ, що тривалий час мешкав на задвірку в бочці. Саме він разом із своїм найліпшим другом Туді – їх не в останню чергу об’єднує любов до книжки – вдається по допомогу до горян. Філософ розробив також методу очищення рутів від уживання Зілля Щастя за допомогою щоденних водних процедур й очищення калганівкою. Загалом цей метод дуже нагадує сеанси на зібраннях анонімних алкоголіків. Однак підступний Тедор, що виявився прихованим батьком Туді, спокусив малого королевича із золотими кучерями мандрами, спочатку разом із цирком, а потім і вдвох далекими краями. Туді подобалося мандрувати з біологічним татом, а не сидіти з названим в нудному королівському палаці. Разом вони перейшли і Державу Глиняних Горняток, і Королівство Люб’язних Людей, долаючи чималі небезпеки. Їм на допомогу завжди приходили надприродні здібності Тедора випускати зі своїх рукавів хмари дрібних птахів: горобців, синичок й жайворонків, які забезпечували мандрівникам щасливу втечу від ворогів й недоброзичливців. Зрештою обом вдалося втрапити в сучасність: підліток Туді таки зустрівся зі своїм двійником Аланом Вудом, напівдідусем і напівпідлітком, бо рути – це одне із поколінь, що збагатило цивілізацію легендами, казками, колесом й граблями, борщем й варениками, петриківкою, тіпання льону й конопель, самогоноварінням й любов’ю до пісні й мистецтва загалом. В епілозі авторка недвозначно пояснює усім цікавим, в чому вона вбачає сенс літератури, зауважуючи, що її книжка не вплине на світову скорботу і не полегшить її… Уже давно минули ті часи, коли читачі беззастережно вірили автору й могли навіть наслідувати долю літературних персонажів. Досить згадати екзальтованих читачів роману Ґете «Страждання молодого Вертера», що під впливом роману кінчали життя самогубством з нещасної любові. З огляду на це роман навіть було заборонено. І що цікаво – поети й досі відчувають ностальгію за часами, коли література користувалася у читача такою довірою. Б. Рубчак з гіркотою про це писав: «За патос його протертий, / за мед пахучої прози, / за в’ялі осінні пози / ніхто вже не хоче вмерти». Минули й ті часи, коли слову поета вірили мільйони, а з віршів поставали цілі нації, як у випадку Тараса Шевченка чи Адама Міцкевича. Більше того – книжки нині вже не становлять жодної загрози. Нам здається чимось неймовірним, що й у найдемократичнішій країні світу США ще зовсім нещодавно, після Другої світової було заборонено книжку Джона Стейнбека «Грона гніву» тому, що в ній країна великих можливостей поставала не такою вже й великою, швидше навпаки: жорстокою й несправедливою. І що цікаво – роман Джона Стейнбека пішов США на користь. Можливо, без нього США були б іншими. Хай там як, але світ змінився, а Слово перестало бути не тільки зброєю. Здається, воно померло разом з Богом. Однак Оксана Думанська не вірить цій лихій вістці, уважає, що сила буває різною, а Слово і Бог у світовому сум’ятті просто дуже змінилися чи й трансформувалися, як ті трансформери. Вони змінилися так радикально, що тепер їх складно упізнати. І все ж можна, читаючи книжки просто так, задля власного задоволення.    

Роксана Харчук
 
Народилась 25 січня 1951 у селі Локня Кролевецького району Сумської області. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету у 1973 році. Спершу працювала педагогом, бібліотекарем, пізніше у районній молодіжній газеті. У літературіВийшла добровільно зі Спілки. Лауреат премії імені Дмитра Нитченка за оборону українського слова (2004); лауреат літературної премії ім. Ірини Вільде (2007). Першу свою книжку Оксана Думанська видала у п'ятдесят років. Авторка стала відомою завдяки своїм книгам «Графиня з Куткора», «Спосіб існування білкових тіл» (у перевиданні — «Школярка з передмістя»), «Оповідки з жіночої торебки», «Романи на одну ніч», «Хроніки пригод Гєня Муркоцького» та «Дитя епохи». Книга «Бабусина муштра» призначена для найменших читачів і оповідає історію взаємин маленької дівчинки з бабусею. Як перекладач працювала над виданням твору Миколи Гоголя «Тарас Бульба», що вийшло у видавництві «Світ дитини». Нова книга — «Куди зникає час…» про видатного художника Андрія Ментуха. На 18 Форуму книговидавців у Львові видавництво «Навчальна книга — Богдан» презентувало нову книготерапевтичну серію «Казка — не казка, а батькам підказка» двома книгами Оксани Думанської — «Як зарадити Марійці» (у співавторстві із психологом Юлією Стадницькою) та «Бабусина муштра». Українська академія друкарства видала книгу прози «Оповідки від Оксани».

Триває збір коштів на книгу

Зібрано на друк
5 000,00
Зібрано на ілюстрації
2 200,00
Необхідно на рекламу
2 900,00