Сторінка книги

Котра година

30,00грн

пік поета


Як і сім-десять років тому, Олег Коцарев усе ще молодий поет. Бути молодим українським поетом ― особливий привілей, майже чеснота. Українську поезію зробили молоді поети. Будь-яку іншу поезію, гадаю, теж. Однак не забуваймо, що тільки українські поети, переставши бути молодими, стають невдахами. Тобто за молодість необхідно триматися так довго, як тільки можеш. Відпустив ― і до побачення, чекай тепер ще 500 років нового втілення. Свого та інших.

В Олега Коцарева саме пік. Він, як уже сказано, все ще молодий поет, а з іншого боку він поет уже надзвичайно досвідчений. Тобто він нині укомплектований, як ідеальна футбольна команда. Про такі кажуть «непереможний сплав молодості і досвіду». Новачків і ветеранів абсолютно порівну, середній вік команди наближається до оптимального. Швидкість асоціативного мислення і комбінаційний стиль гри доповнюються зваженістю ходів і зрілістю рішень. При цьому кожне з них не просто зріле, а отже, точне ― воно ще й застає зненацька.

Я перевірив на собі, читаючи цю збірку. Він увесь час заставав мене зненацька. Я намагався випереджувати і стримувати, тобто вгадувати. Але по-справжньому вгадати мені вдалося всього тільки лічені рази. Поезія присутня винятково там, де нас накриває несподіванка. Хоч який набір слів запропонуєш, у ньому з’явиться сенс, якщо з’явиться несподіванка.

Але це не 6 стільки від уміння, скільки від везіння. Олег Коцарев підтвердить: «Головне ― щоб везло». З поезією має щастити. Як усі, кому щастить, Олег Коцарев та його вірші притягують. До них хочеться повертатися, наповнювати ними свої години, дні. Гаразд, не наповнювати, обійдемося без пафосу ― доповнювати. Наприклад, малюнками, ще іншими, власними. Не стільки їх перечитувати, скільки перемальовувати, перевіряти на звук і сенс, на собі. Починаєш вигадувати якихось запеклих опонентів, яким вони ― ні Коцарев, ні його вірші ― рішуче не подобаються, й з усіх сил переконувати: «Ви нічого не розумієте!» Аргументи вичерпаються, так і не склавшися. Бо їх же насправді й не треба. Юний збирач диких груш не мусить зважати на старого рибалку. Поезія знаходить нас поодинці ― кого раніше, а кого й ніколи. Мені щастить: я серед перших. Чого й вам бажаю.

Юрій Андрухович

Юрій Андрухович
Народився 1981 року в Харкові. Поет, прозаїк, журналіст.

Закінчив відділення журналістики Харківського національного університету імені Каразіна.

Автор поетичних книжок "Коротке і довге" (2003), "ЦІЛОДОБОВО!" (2007, у співавторстві), "Мій перший ніж" (2009), "Збіг обставин під Яготином" (2009, з перекладами на російську мову) та збірки оповідань "Неймовірна Історія Правління Хлорофітума Першого" (2009).

Лауреат літературних премій "Смолокип", "Молоде вино", імені Валер'яна Підмогильного, лауреат журналу "Кур'єр Кривбасу" за 2008 рік, стипендіат літературної програми "Homines Urbani" в Кракові (2007).