Це ще одна книжка "з історією".
Її було видано в 2011 році тільки в електронному вигляді, але вона, стараннями одного викладача інституту журналістики, який за збігом обставин виявився чоловіком авторки, чи не вперше в Україні отримала повноцінну промоцію. І я зараз не тільки про електронні. але й паперові книжки, які тоді ще було не прийнято рекламувати в мережі.
Тобто були розіслані прес-релізи в усі популярні тодішні електронні ЗМІ. Вони були правильно написані, з секретними фразами для перемикання журналістів зі стрічки новин в режим зомбі. Задля сенсаційності й клікабельності я навіть прощаю чоловіку-журналісту повідомлення про "Сім воріт", як про "першу українську електронну книжку!!!!", хоча за рік до цього я сам видав видав "Нариси бурси" і ще й був не певен, чи вона таки перша. Як завжди з журналістами, правда була написана дрібними буквами - це була перша книжка в новому тоді форматі "інтерактивний ПДФ", але ясно, що в усіх ЗМІ в заголовки зомбі-новин попало вже те, що треба.
Ще по цій книжці одразу була записана аудіо-книга в нормальній студії нормальним актором. Була проведена прес-конференція в агенції новин. На ній роздавали розмальовані ілюстраціями для книжки чайні чашки. І на цій прес-конференції ми, звісно ж, поцапалися з письменником-фантастом, який, справедливо, почав доводити, що вони в своєму фантастичному об'єднаннні "Три Аеліти" випустили електронну книжку ще до того, як Стів Возняк винайшов персональний комп'ютер. І за цю прискіпливість, бо були присутніми ще інші видавці електронних книжок з сайту "Букленд", і всі ввічливо промовчали, бо розуміли, що це така стратегія просування, фантасту не дали розмальованої сувенірної чашки.
Я потім ще довго, цілий день, згадував того ображеного письменника фантаста, бо на мій сайт "Автура", який роздавав книжку після рекламної кампанії, хтось розпочав Ddos атаку. Ну звісно, який же фантаст ходить на сайти без власноручно написаного робота? Сайт не був розрахований на такі великі обсяги файлів, як аудіо-книжка, й такий наплив відвідувачів, одночасно. Як казав в таких випадках Шевченко "неначе люди подуріли". Сайт лягав щопівгодини і мій сисадмін прокляв той день, коли сів за клаву цього сервера. Він провів своє розслідування, фантаст виявився ні при чому. Якийсь метикований відвідувач вирішив скачати великий аудіофайл тією приблудою, з якою він ходив по сайтах піратського кіно, і качав одразу 15 потоками, щоб не чекати 28 хвилин. І саме скаржився на одному з форумів, що його приблуда поламалася. Ну, таке. Гугль все бачить, свою порцію огірків він на тому форумі отримав.
Попри всі запевнення фантаста (й мої) ця книжка все ж таки була першою, о саме не ній ми перевірили наявну аудиторію української електронної книжки на той момент. Стандартний наклад паперової сучукрлітівської книжки тоді був 1000 примірників, які розходилися через книгарні рік або й більше. Цю книжку користувачі за перший тиждень скачали більше 4000 раз. А перший відгук в блогах з'явився всього через 12 годин після того, як ми відкрили до неї доступ.
І ось після всіх цих жвавих подробиць, які виринули, варто було відродити цей проект, про що сама книжка, я вже майже забув. Пам'ятаю тільки, що в ній задіяна шумерська богиня Іштар, яка спускається до пекла, щоб порятувати коханого, але потрапляє чомусь в Україну в районі Козятина і на електричках зайцем їде у Львів, де їй відкривається таємниця нічних вигуків "Артур!" на фестивалі в Шешорах, але яка саме, я вже забув, тож з тим більшою цікавістю зараз першим її куплю і перечитаю.
