ПРОГУЛЯНКА. БОРЩ І ЩАСТЯ
Зелений борщ із ароматом глиці,
і полину,
що сивіє, як дід, під лісом на осонні.
Дві ялиці
і безліч сосен
затуляють слід
до схованок суниць і, мабуть, мавок...
Так дивно: подалися по щавель,
і раптом серед глинищ та канавок
побачили, як чорний муравель,
везе цукринку на спині —
дбайливо,
немов коштовність рідкісну й крихку.
Тікала в хащі тінь не шарудлива.
Ламали білки віття,
в гопаку
злітаючи аж ген на вістря сосен.
А муравель чалапкав крадькома з цукринкою на спині…
Нишком, босо
ми йшли за ним і знали, що нема
нікого щасливішого...
Ялиці
таки
вступились, показали слід...
Тому-то борщ — із ароматом глиці
і полину, що сивіє, як дід.
Катерина Оніщук