Вітаю, шановні читачі,
й дякую, що залишаєтесь з нами попри всі негаразди й покращення.
Сам термін "покращення" вже, звичайно, став мемом й означає трохи не те, що в нього вкладали ті, хто його впроваджував, але знаєте що? давайте повернемо йому правильний зміст. Організувати хоча б маленьке, так би мовити, локальне, покращення – цілком в наших силах.
От, скажімо, кияни взяли й організували таку собі Світлицю Фантастики. Колишній бібліотечний колектор став не просто книгарнею, а місцем, де було вже проведено кілька презентацій, цікавих зустрічей (і не лише з письменниками), там народилось
кілька фантастичних ідей, про які я сподіваюсь розповісти пізніше. На відкриття зібралося з десяток письменників, а також кілька десятків любителів фантастики та просто читачів. Навіть якщо кожен десятий з них після такого заходу щось прочитає або напише, то це вже хоч маленьке, але цілком реальне покращення для нашої літератури.
Скажете – "Київ, столиця, багато активних людей..." Правду скажете. Але нате вам ще одну правду – Чернівці. Не столиця. Людей порівняно небагато. Однак... Втім не буду забігати наперед, краще прочитаєте інтерв'ю в цьому ж номері.
"Так то ж Захід!.. – може сказати дехто. – Там люди культурні, до книжки тягнуться!.." Правду скажете. Але знову ж таки, не всю. Ось вам ще одна – Луганськ, а якщо конкретно – то відкриття магазину української книги. Найближчим часом УФО сподівається висвітлити цю подію докладніше, але мова не про неї конкретно, а про те, що кожна маленька справа, наче й непомітна на перший погляд – це все-таки справа. Це вам не теревені в соціальній мережі, не п'яний базар за пивом, не безглузде гиги-гага в чаті. Це – справа, від якої покращає й літературі, й мові, й прями а чи опосередковано – нам усім.
Тому – до роботи. Можете щось придумати – придумайте. Можете зробити – робіть. Можете написати – пишіть. Можете передплатити УФО на наступний рік – теж непогано. Можете передплатити його тим, хто передплатити не може (наприклад, районній бібліотеці) – то й зовсім добре. Ну а вже що-що, а прочитати нове оповідання, повість, роман, висловити з його приводу своє "фе!" або, навпаки "ух ти!" – то це кожен може, і це був натяк.
Якось так. А тепер – до роботи!
